ІСТОРІЯ ЛЬВОВА

 Археологічні розкопки свідчать, що район Львова був заселений ще у V столітті. Львів був заснований князем Данилом Галицьким, як удільне місто для його сина Льва. Перша письмова згадка про Львів, датована 1256 роком, міститься у Галицько-Волинському літописі і фігурує в контексті опису пожежі в столиці Галицько-Волинської держави — Холмі.

Після смерті Данила, князь Лев переніс до Львова столицю Галицько-Волинської держави. Згодом, у 1303 році, Львів став центром Галицької митрополії Константинопольського патріархату. Львів був важливим торгово-економічним і політичним центром Східної Європи. Давньоруський Львів складався з дитинця та укріпленої осади в районі сучасної площі Старий Ринок.

У 1340 році Львів був завойований Королівством Польським, проте місцеві бояри скинули нову владу і утворили незалежну республіку. У 1349 році Казимир III Великий повертає владу над Львовом. Казимир Великий поруч з давньоруською осадою заклав нові міські квартали, які стали зачатком сучасного Львова. Будівництво було доручене німецьким архітекторам, які збудували готичне місто-фортецю, обмежену сучасними вулицями Лесі Українки, Підвальною, Валовою та проспектом Свободи. Місто отримало статус столиці Руського королівства — автономної адміністративної одиниці Польщі. Місто мало пряме королівське управління, аж поки у 1356 році йому було дароване маґдебурзьке право. У 1378 році Львів разом зі всією Галичиною перейшов під владу Угорщини. Угорська зверхність тривала 9 років, після чого польські війська під керівництвом королеви Ядвіґи повернулися до міста, яке стало адміністративним центром Руського воєводства.

В 13-14 століттях Львів став містом з переважаючим польським та німецьким населенням. Документи магістрату велися саксонським діалектом німецької мови. Місто поступово окатоличується, що згодом спричиняє опір православних українців — тут діє церковне братство та греко-слов'янська школа. Набувають значимості вірменська та єврейська діаспори.

У 1527 році сталася найстрашніша пожежа в історії міста: дерев'яний готичний Львів згорів дотла. Розглядалася можливість відбулови міста на новій території, однак вона не була зреалізована. Архітектурний образ нового Львова був сформований запрошеними з Північної Італії архітекторами, які виконали його в ренесансному стилі.

У добу Середньовіччя розвитку набули цехове ремісництво та торгівля — місто лежало на перетині торгових шляхів зі Скандинавії на Балкани та з Азії в Західну Європу. У 1379 році Львів отримав так зване «право складу». Згідно нього, всі купці які везли будь-які товари через місто, зобов'язувалися протягом двох тижнів виставляти свій крам на продаж у Львові, і лише те, що не продали, могли везти далі. Згодом магістрат заборонив іноземним купцям проводити торги між собою, що вкрай позитивно позначилося на багатстві міста.

Однак, з посиленням експансії Османської імперії в Європу, торгівля зменшувалася, а місто бідніло. Тоді було вирішено розвивати місцеве виробництво. Основними продуктами експорту стали риба, яку львів'яни вирощували в довколишніх ставках і річках; віск, для якого магістрат видав спеціальну торгову марку та пушина, особливо, соболі, обсяги експорту якого сягали десятків тисяч шкірок. Львів також вважався найбільшим складом вина в Європі. Це дало змогу місту «розквітнути з попелу». У 1572 році до Львова переїхав першодрукар Іван Федоров, який надрукував тут перші в Україні книжки. У 1661 році у місті

було засновано Колегію Єзуїтів — матір Львівського університету. У першій половині 17 століття Львів, з населенням 25—30 тисяч чоловік, стає найбільшим містом на території сучасної України.

У цей період Львів пережив дві облоги військами Богдана Хмельницького, численні татарські та турецькі набіги. Найвідомішими з них є:

• 1648 — перша облога Богдана Хмельницького: війська Кривоноса зайняли Високий Замок, однак, місто, перебуваючи за крок від завоювання, заплатило козакам і татарам викуп;
• 1672 — за наказом Мухамеда IV турки і козаки Дорошенка напали на Львів, і, маючи перевагу у 230 разів, не змогли заволодіти містом, погодившись на викуп, який Львів виплачував 7 років;
• 1675 — турецька армія під проводом Ібрагіма Шишмана підійшла до Львова, однак була розбита військами Яна ІІІ Собеського під Лисиничами;

Однак, Львів був здобутий лише раз — шведськими військами під час Великої Північної війни у 1704 році. Втім, численні облоги та набіги завдали Львову значної економічної шкоди: наприкінці 17 — на початку 18 століття місто поступово занепало.

У 1772 році, внаслідок Третього поділу Речі Посполитої, Львів відійшов до складу Габсбурзької монархії, ставши столицею коронної землі — Королівства Галичини і Волині. У 1777 році австрійська влада почала зносити міські мури, чим спонукала місто до розвитку і розростання. Нові квартали споруджувалися, передовсім, у стилі класицизму. Під час австрійського панування у місті активно розвивалася наука і культура: було збудовано два великі театри, реорганізовано Університет і відкрито Політехніку, організовано видавничу справу, запроваджено вуличне освітлення, громадський транспорт, залізничне сполучення. У цей період у Львові було винайдено гас і гасову лампу, запущено першу в світі повітряну кулю на рідкому паливі, споруджено перший у Європі залізобетонний міст.

В першій половині 19 століття влада намагалася онімечити місто, що вилилося в масові акції протесту під час «Весни народів» у 1848 році. Відень був змушений піти на поступки полякам і українцям. Згодом місто стало центром українського та польського національних визвольних рухів, адже закони в Австро-Угорщині були демократичнішими, ніж у Росії чи Прусії, до складу яких входили в цей час Польща і Україна. За австрійського панування у Львові, як і раніше, переважало польське населення, хоча німецька, єврейська, українська та вірменська меншини були доволі впливовими.

Під час Першої світової війни у 1914—1915 роках Львів був окупований Російською імперією. Тут знаходився адміністративний центр Галицько-Буковинського генерал-губернаторства. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року у місті відбувся Листопадовий чин, що спричинив утворення Західноукраїнської народної республіки зі столицею у Львові. Переважання в місті польського населення та бажання поляків відновити кордони Речі Посполитої спричинило українсько-польську війну, яка завершилася приєднанням Галицьких земель до Польщі. Львів став адміністративним центром Львівського воєводства.

Перебуваючи у складі Польщі, Львів залишався значним культурним та науковим центром. Місто поповнилося новими районами (Левандівка, Новий Львів та інші). Більшість населення

складали поляки (60%); частка євреїв та українців становили близько 30% та 8% відповідно. Як і по всій Галичині, у Львові проводилася політика пацифікації, що породила рух спротиву населення. Активізувалася діяльність українських радикальних партій, офіси яких, переважно, розміщувалися у Львові.

У 1939 році згідно з пактом Молотова-Ріббентропа Львів увійшов до складу Радянського Союзу, а саме, Української Радянської Соціалістичної Республіки. Місто стало адміністративним центром Львівської області. У червні 1941 року Львів був окупований нацистськими військами Гітлера. Місто входило до складу Генерал-губернаторства, будучи центром дистрикту Галичина. Радянська та німецька окупаційні адміністрації чинили терор: було винищено польську (Вбивство польських професорів) та українську інтелігенцію, внаслідок Голокосту загинуло близько третини мешканців Львова, які були євреями. 30 червня Організація Українських Націоналістів проголосила у Львові Акт відновлення Української держави, проте ця ініціатива наразилася на невдоволення німецької адміністрації і її ініціатори були заарештовані. На початку 1944 року УПА та Армія Крайова намагалися взяти місто під свій контроль, що їм частково вдалося, однак, 27 липня 1944 року Червона Армія зайняла Львів.

Внаслідок війни та переселень, організованих радянською владою, Львів покинуло більшість поляків, що населяли місто. Натомість воно поступово стало мононаціональним — українським. Радянська влада індустріалізувала Львів, звівши ряд промислових гігантів у місті. Було також збудовано кілька великих спальних масивів, таких як Сихів, Рясне, Збоїща, Балатон, Наукова. Львів став центром національно-визвольного руху за незалежність України, яка була проголошена у 1991 році. Місто залишилося впливовим регіональним центром і передовиком національно-культурних змін. Львів поступово втрачає значення промислового центра, розвиваючи натомість сферу послуг, зокрема, туризм.