ІСТОРІЯ МУЗЕЮ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ
ТА ПОБУТУ У ЛЬВОВІ
1930 рік – в невеликий лісок поруч з „Професорською колонією” у Львові перенесли визначну памятку української народної архітектури – Миколаївську церкву 1763 року з С. Кривки Турківського району. Дана памятка була перевезена стараннями метрополита Андрея Шептицького та відомого українського Михайла Драгана і дала початок ідеї створення Львівського скансену. У воєнні і повоєнні часи ідея скансену втрачена.
1966 році виникає ідея перетворення районів Кайзервальду та старого Знесіння у на ладшафтний парк „Шевченківський Гай”. Створено відділ народного будівництва
1971 рік -Заплановується і створюється 10 етнозон Західної України. Так народжується Музей народної архітектури і побуту у Львові. Планування Музею здійснюється на засадах мікросела за етнографічним принципом
1991 рік – у Музеї народної архітектури і побуту починає функціонувати Співоче Поле.
1994 рік – у церкві с. Кривки відновлююься богослужіння. Церквою починають опікуватись монах-студити з Унівської Лаври
1995 рік – у Музеї встановлюється репліка Лемківської церки
2002 рік – Музей переходить в Міське підпорядкування
2003 рік – стає членом Всеукраїнської асоціації музеїв
2004 рік – церква с. Кривки включена до спадщини ЮНЕСКО.
На сьогодні на території етнозон Музею розташовано 124 памятки архітектури, котрі обєднані в 54 садиби. В Музеї функціоную чотири виставкових зали. Два з них мають постійну експозицію.
